День 1. Руйнування стереотипів. Яворник рейс.
Хлопці з Березного запросили на змагання ще місяць тому:
- Ми оргагізовуємо марафон, обов’язково маєш підтримати, приїхати. Бензин оплачуємо.
Хм, цікаво. За кошт організаторів ще не їздив на змагання. Звісно ж, ніякої компенсації просити не збирався, тим більше ці велосипедисти підтримують явкою і мій марафон.
На змагання намагався привезти якомога більше учасників, але в результаті зі мною приїхав лиш Діма Васильєв.
Сюди також збиралися мої друзі, з якими дуже хотілося поспілкуватись, тому без вагань погодилися на пропозицію Ференца покатати на другий день по класному теку та вирішили їхати з ночівлею.
Біля стартового табору знаходиться траса мотокросу, тому місце обладнане альтанками, місцями для вогнищ, туалетом, електрикою. Поруч також рівна і викошена галявина для машин та наметів. Люкс!
Але справжні дива почались при реєстрації. Замість прохання зробити стартовий внесок, усім учасникам видавали Подяки за участь у змаганнях!
Крім того, у стартовому пакеті була футболка, магнит з логотипом та березовий сік!
Приємно здивувала група словацьких учасників, що приїхали на запрошення організаторів. Відчув себе трохи ближче до Європи)
З іншого ще б виділив сучасну фіншну арку, подіум з фоновим банером та квадрокоптер для зйомки змагань.
Все так круто, ніби за цією організацією стоїть якась партія або мета заманити та десь ошукати учасників))
Але ні, ніякої реклами та пропаганди. Організатори роблять усе від щирого серця! Крім того, роблять так, ніби організовують такі змагання мало не щодня - професійно та спокійно.
Готую Isodrinx від Nutrend у флягу, з’їдаю половинку Еndurosnack, друга піде десь в середині дистанції, до бою готовий!
Старт за розкладом, з самого початку в підйом, як на прогулянці, на ногах від’їжджає Вова Козловський. Це далеко не мій рівень, тому навіть не думаю чіплятись.
Вже вкотре орієнтуюсь на пульсометр. Не дає їхати швидше та лінуватись)
Деколи, на прямих відрізках, бачу Володю попереду, приблизно в хвилині. Позаду суперників не видно зовсім.
Допомагає потужно вкручувати у підйом і цогорічна обновка, туфлі S-Works: легкі, жорсткі, а з підібраною по стопі устілкою BG, взуття стає з ногою як одне ціле!
Траса за характером та складністю дуже схожа на Полтос: підйом, дорога по хребту та спуск. Підйом по тінистому серпантину, без колій та бруду. На хребті відпочивати ніколи: круті повороти, каміння, колії від машин, спуски та підйоми. Вниз - по лісовозній дорозі, але по підозріло безпечній, здалося що організатори подбали і про бульдозер)
Розмітка зрозуміла та майже скрізь достатня. Напишу, як і обіцяв, лиш кілька побажань, може ще комусь стануть у нагоді.
Стрічки, що висять на деревах, можна робити довші, навіть по метру. Тоді вони помітніші.
Бажано робити дублювання правильного напрямку. Тобто після повороту, метрів через 30, так щоб видно було одразу після перехрестя, вішати дублюючу стрічку.
Якщо треба з накатаної дороги звернути на другорядну, стрічку, що перекриває невірний напрямок, розташовувати понижче, на коликах або навіть просто по землі, обмотавши каміння або гілки, щоб не здуло вітром. Невірний напрямок можна помітити хрестами на червоному фоні.
Фінішував з твердою впевненістю що я другий, адже сліди Козловського бачив скрізь. Хотів одразу попити, але виявив що десь загубив флягу. А тепер уявіть моє лице, коли програв без бою та ще й втратив зручну флягу) Так, кисле. Проте організатори та вболівальники зустрічають дуже радо, просять усміхнутись та сфотографуватись. Хвилина на фото, і їду назад вздовж фінішної частини в надії знайти флягу.
Яке ж було моє здивування, коли зустрів Володю, що прямував на фініш! Ю-ху! Значить я був перший!
Одразу уявив як сумно і розгублено виглядав на фініші переможець змагань)
Флягу так і не знайшов, зате трохи закатався)
Організатори продовжили дивувати і під час нагородження, викликаючи та нагороджуючи пам’ятними медалями усіх учасників.
А потім був смачний бограч, макарони з бринзою, тістечка, яблука. Їв, доки міг :)
Увечері шашлик, чай та відпочинок у дружній компанії. Супер! :)
День 2. На метеорит!
Маршрут нашого виїзду проходив по Ужанському природному парку. Це нічого мені не казало, доки не потрапили на місце.
Виявилось що тут зовсім немає вирубок, а дороги та стежки прочищені та марковані. Зовсім незвична картина для Карпат, оскільки більшість доріг розбиті лісовозами, або завалені деревами та гілками.
Нашою ж метою було відвідання місця, де в 19му сторіччі упав найбільший в Європі метеорит. Знаходиться на висоті приблизно 1000 метрів зовсім поряд з словацьким кордоном. Сюди веде маркована ще проектом Велокраїна дорога, приємна та чиста. Саме місце обладнане для відпочинку: альтанки зі столами та лавками, місця для багать, інформаційні стенди, карта.
Автомобільний заїзд сюди лише з однієї сторони, тому далі їдемо стежкою. Ні, не стежкою а чудовим трейлом вниз! З поворотами, цікавими перешкодами у вигляді каміння та гілок, дуже фановим та безпечним!
В найближчому селі зупинились на обід, сіли прямо на сходах сільмага, аж згадалося туристичне минуле, коли сходи магазинів щодня були лавкою і столом для перекусу :)
Далі було повернення в табір по асфальту, збори та від’їзд додому.
Щиро вдячний організаторам за чудове свято, а друзям за приємну і теплу компанію!
До зустрічі на Підборжавському Полтосі нових стартах!
